- минати
- -а́ю, -а́єш, недок., мину́ти, -ну́, -не́ш, док.1) перех. і без додатка. Пересуваючись вперед, залишати кого-, що-небудь позаду, осторонь; поминати, проминати. || тільки 3 ос., перех. Пролягати, протікати недалеко від чого-небудь (про шлях, річку і т. ін.). || тільки недок., 3 ос., без додатка. Проноситись у полі зору того, хто їде, біжить або йде мимо, і залишатися позаду.2) перех. Їхати, іти, не зупиняючись, не звертаючи уваги; обминати (див. обминати I 1)). || перен., перев. із запереч. част. не. Обминати своєю увагою, не згадувати в розмові. || перен. Залишати поза увагою; пропускати. || перен. Уникати чого-небудь (часто тяжкого, неприємного). || тільки 3 ос. Не зачіпати, обходити кого-небудь (про тяжкі випробування, переживання). Не минати нагоди.3) тільки 3 ос., неперех., без додатка і кому. Проходити, завершуватися (про час, життя, його періоди, якісь події тощо). || безос. || Зникати, слабшати (про почуття, настрій і т. ін.). || перен. Проходити безслідно, без наслідків (перев. поганих); безкарно. || безос. Не минати марно.4) тільки недок., неперех. Наближатися до кінця, закінчуватися (про відтинок часу). || безос.5) неперех., кому. Сповнюватися (про досягнення кимось певного віку). || безос.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.